Поняття превентивної освіти

За матеріалами видання:  Словник основних термінів і понять з превентивного виховання / Під заг. ред. доктора пед. наук, професора Оржеховської В.М. /ТзОВ «Терно-граф», Тернопіль. – 2007. – 200 с.

Агресивність – емоційний стан, що пов’язаний з деструктивною активністю.

Адаптація – пристосування людини або групи людей до соціального середовища і водночас пристосування до них цього середовища з метою співіснування та взаємодії.

Адаптивність – це рівень вроджених та набутих якостей людини,
які забезпечують готовність до ефективних адаптацій.

Активна життєва позиція – свідома, цілеспрямована діяльність людини, орієнтована на формування позитивних особистих якостей та збереження навколишнього середовища.

Аморальність – недотримання норм моралі.

Основні поняття превентивної педагогіки

Термін латинського походження «превентивний» (prevent) перекладається як «випередження, попередження», а термін грецького походження «профілактика» (prophilaktikoz) – як «запобіжний, охоронний, захисний». У сучасній психолого-педагогічній літературі ці поняття розглядаються як синоніми, оскільки вони відбивають особливості однієї й тієї самої реальності. Так у спеціалізованих джерелах превентивну функцію називають також запобіжно-профілактичною, соціально-превентивною, часом її використовують як соціально-медичну. Але, якщо бути точним, то, превентивне виховання є випереджальним, застережливим процесом, а профілактика – запобіжним, захисним, охоронним.
Превентивність визначається як «спрямованість на запобігання негативних явищ»^[1], як «перетворення середовища ризиків на простір можливостей для самореалізації особистості дитини, що дає змогу значно підвищити ефективність виховної роботи, попередити поширення негативних явищ у дитячому і молодіжному середовищі»^[2]. Превентивність розглядається нами як обов’язкова складова у сфері соціальної політики, а відповідно навчання, виховання, розвитку дітей. Таке розуміння передбачає створення в загальноосвітньому навчальному закладі умов для розвитку здібностей дитини, її саморозвитку, самовизначення та самореалізації. 

Превенція – «процес попередження негативних явищ і станів особистості»^[3]. Це не лише частина заходів, спрямованих на виявлення та усунення причин і умов правопорушень, а й система заходів виховної роботи з формування рис особистості школярів. Педагогічна превенція має розв’язати певні педагогічні та психологічні завдання, а саме: формування ціннісного ряду, способів соціалізації, стійкого ставлення до негативних явищ і негативних почуттів; подолання егоцентризму та розвиток емпатійних рис; формування гуманістичних і комунікативних якостей, адекватної самооцінки, самоконтролю та здатності до саморозвитку; розвиток критичності, соціальної адаптованості, індивідуальних механізмів долання важких станів і переживань тощо.

Словник превентивних термінів

Агресивність – емоційний стан, що пов’язаний з деструктивною активністю.

Адаптація – пристосування людини або групи людей до соціального середовища і водночас пристосування до них цього середовища з метою співіснування та взаємодії.

Адаптивність – це рівень вроджених та набутих якостей людини, які забезпечують готовність до ефективних адаптацій.

Активна життєва позиція – свідома, цілеспрямована діяльність людини, орієнтована на формування позитивних особистих якостей та збереження навколишнього середовища.

Аморальність – недотримання норм моралі.

Бездоглядність – негативне соціальне явище, пов’язане з відсутністю контролю і турботи про виховання дітей з боку батьків.

Бездуховність – відсутність інтелектуального, духовного змісту.

Безпритульність дитяча – соціальне явище, яке характеризується відсутністю у дитини сукупності сприятливих умов для фізичного , психічного, духовного, інтелектуального та соціального розвитку.

Бродяжництво – схильність до постійної зміни місця проживання; переміщення з одного населеного пункту в інший або у межах одного населеного пункту при відсутності постійного місця проживання; дромоманія.

(за виданням: Словник основних термінів і понять з превентивного виховання / Під заг. ред. доктора пед. наук, професора Оржеховської В.М. /ТзОВ «Терно-граф», Тернопіль. – 2007. – 200 с.)