Термін латинського
походження «превентивний» (prevent) перекладається як
«випередження, попередження», а термін грецького походження «профілактика»
(prophilaktikoz) – як «запобіжний, охоронний, захисний». У сучасній
психолого-педагогічній літературі ці поняття розглядаються як синоніми,
оскільки вони відбивають особливості однієї й тієї самої реальності. Так у
спеціалізованих джерелах превентивну функцію називають також
запобіжно-профілактичною, соціально-превентивною, часом її використовують як
соціально-медичну. Але, якщо бути
точним, то, превентивне виховання є випереджальним, застережливим процесом, а
профілактика – запобіжним, захисним, охоронним.
Превентивність визначається як «спрямованість на запобігання негативних явищ»[1], як «перетворення середовища ризиків на простір можливостей для самореалізації особистості дитини, що дає змогу значно підвищити ефективність виховної роботи, попередити поширення негативних явищ у дитячому і молодіжному середовищі»[2]. Превентивність розглядається нами як обов’язкова складова у сфері соціальної політики, а відповідно навчання, виховання, розвитку дітей. Таке розуміння передбачає створення в загальноосвітньому навчальному закладі умов для розвитку здібностей дитини, її саморозвитку, самовизначення та самореалізації.
Превентивність визначається як «спрямованість на запобігання негативних явищ»[1], як «перетворення середовища ризиків на простір можливостей для самореалізації особистості дитини, що дає змогу значно підвищити ефективність виховної роботи, попередити поширення негативних явищ у дитячому і молодіжному середовищі»[2]. Превентивність розглядається нами як обов’язкова складова у сфері соціальної політики, а відповідно навчання, виховання, розвитку дітей. Таке розуміння передбачає створення в загальноосвітньому навчальному закладі умов для розвитку здібностей дитини, її саморозвитку, самовизначення та самореалізації.
Превенція – «процес попередження негативних явищ
і станів особистості»[3]. Це не лише частина заходів,
спрямованих на виявлення та усунення причин і умов правопорушень, а й система
заходів виховної роботи з формування рис особистості школярів. Педагогічна
превенція має розв’язати певні педагогічні та психологічні завдання, а саме:
формування ціннісного ряду, способів соціалізації, стійкого ставлення до
негативних явищ і негативних почуттів; подолання егоцентризму та розвиток
емпатійних рис; формування гуманістичних і комунікативних якостей, адекватної
самооцінки, самоконтролю та здатності до саморозвитку; розвиток критичності,
соціальної адаптованості, індивідуальних механізмів долання важких станів і
переживань тощо.
Превентивна
діяльність належить до
універсальних процесів запобігання й попередження негативних явищ і станів
особистості, але при цьому є самостійним спеціалізованим педагогічним процесом,
бо має свою мету, принципи, зміст, форми і методи та використовує елементи
правоохоронної, правової, медико-оздоровчоі роботи. Умовою ефективності
превентивної діяльності є її моральна суть[4].
Превентивна
діяльність має бути комплексною, враховувати різні аспекти впливу на учнівську
молодь[5]:
- педагогічний аспект, що полягає у сформованості
такої позиції особистості, яка конкретизується культурою цінностей, самоактуалізацією,
свідомим вибором моделей просоціальної поведінки;
- соціальний аспект передбачає об’єднання зусиль
суб’єктів превентивної діяльності на міжгалузевому рівні, спрямованих на
узгоджену і своєчасну реалізацію попереджувальних заходів, нейтралізацію і
поступове усунення детермінант, які викликають негативні прояви;
- психологічний аспект передбачає
диференційований індивідуально-психологічний, статевовіковий підходи до
виявлення генезису деструктивних проявів у поведінці особистості й розробку
науково обґрунтованих програм соціалізації та корекції девіацій;
- правовий аспект полягає в охороні й захисті
прав особистості, формуванні правової культури.
Таким чином,
враховуючи вищезазначене, ми розділяємо думку В.М.Оржеховської, що превентивна
педагогічна робота – цілеспрямована діяльність з чітко визначеною
метою. Вона проводиться з усіма дітьми, починаючи з дошкільного періоду, з
метою попередження відхилень у поведінці з тими, хто перебуває в несприятливих
умовах виховання чи характеризується негативною поведінкою, а також з тими, хто
вже став на шлях асоціальної і протиправної поведінки. Важливе значення також має робота з батьками та соціальним
оточенням дитини за місцем проживання[6].
[2] Оржеховська В.М.,
Кириченко В.І., Ковганич Г.Г. Взаємодія навчального закладу і сім’ї: стратегії,
технології, моделі: Х.: Вид. «Точка», 2007. – С. 25.
[3] Словник основних термінів
і понять з превентивного виховання / Під заг. ред. доктора пед. наук, професора
Оржеховської В.М. / ТзОВ «Терно-граф», Тернопіль. – 2007, – С. 139.
[4] Приходько В.М. Підготовка
майбутніх педагогів до превентивного виховання дітей із неблагополучних сімей:
Науково-методичний посібник / Запоріжжя: Прем’єр, 2006. – С. 20.
[5] Там же, с. 22.
[6] Оржеховська В.М.,
Пилипенко О.І. Превентивна педагогіка. Навчальний посібник. Черкаси: Вид.
Чабаненко Ю. – 2007. – С. 11.
Комментариев нет:
Отправить комментарий